Тамара Лук’янчук
Голова правління 

За фахом викладач французької мови. В 9 років підібрала на вулиці і принесла додому свою  першу собаку. З тих пір собаки вдома були завжди, всі забрані з вулиці. З дитинства з болем  сприймала жорстоку практику вбивства тварин, які є домашніми за самою своєю сутністю і не  можуть жити без людини. Дворові собаки, не проживши і кілька років, зникали в страшній  “будці” назавжди. Несила була миритися з таким станом речей. Згодом прийшло усвідомлення,  що переховування цуценят і поодинокі намагання врятувати бодай кількох собак проблеми не  вирішують. Вже маючи певний досвід і палке бажання допомагати безпритульним тваринам,  вирішила, що захист тварин має бути системним і послідовним, що зрештою привело мене в  зоозахисний рух.

Переконана, що суспільство, де жорстоко ставляться до тварин, не може розраховувати на  щасливе майбутнє. Цілком і повністю розділяю думку відомого гуманіста Махатми Ганді: “Велич  будь-якої нації і рівень її морального розвитку можна визначити по тому, як вона ставиться до  тварин”.

Вікторія Соколкіна
Заступник Голови правління

vika_sokolkina

Питання безпритульних тварин мене почало турбувати ще з дитинства, коли майже на моїх очах гицелі вбивали і сусіди труїли тих собак, котрих завжди підгодовувала і доглядала моя бабуся. В мене змалечку було багато собак, котрим, на жаль, через людську жорстокість не судилося довге життя. Я щиро вдячна моїм рідним за те, що прищепили мені любов до тварин, і я завжди буду намагатися хоча б якось підтримувати цих беззахисних створінь.
Також мене часто запитують для чого я цим займаюся, адже все одно суттєво нічого не поміняється. Що ж, я знайшла відповідь – мені це приносить задоволення!!!

Ось чому дізнавшись, що в Рівному є притулок, я дуже зраділа і запропонувала свою допомогу. І хоча на даний момент притулок далеко не такий, яким він повинен бути, я щиро сподіваюся, що клопітка праця небайдужих людей все таки принесе свої плоди, і в Рівному зафункціонує притулок, котрим зможе пишатися все місто і навіть Україна!

Ірина Первушевська
Член правління

Раїса Пальонко

Я вчитель математики за професією, але перша мрія в дитинстві була стати приборкувачем  тигрів та пантер. При спілкуванні із тваринами відпочиваю душею. Ми з чоловіком вважаємо, що  собак та котів треба захищати і допомагати в цьому жорстокому світі, адже згідно біблейських  притч ми, люди, їмо їхній хліб. В усякому випадку брати наші менші мають право на життя, адже  дані Богом людині не для глуму, а для дому. На жаль, далеко не всі розуміють, що  “кошлатотерапія”  набагато ефективніша за таблетки та уколи. Після смерті нашої першої  найулюбленішої Люсінди (пекінески) з нами щось трапилось, і ми почали бачити безхатченків та  допомагати їм. Мріємо про цивілізований притулок для тварин в нашому місті і робимо все  можливе для його створення.

ВІРИМО, ЩО  ДОБРО  ПЕРЕМОЖЕ!!!

Наталя Перець

Я працюю секретарем-референтом у транспортній компанії. Скільки себе пам’ятаю, стільки в  мене були тварини, починаючи з рибок і закінчуючи собаками та котами. Зараз в нашій країні  значно зросла кількість безпритульних тварин, багато факторів впливає на це, і ми маємо  боротися з цією проблемою. Я за те, щоб кожна собака та кішка мали дах над своїми  мохнатими головами. Це моя мета, і для того, щоб бути корисною в цій справі я і приєдналася  до зоозахисного руху. Нехай Бог нам допомагає!